5 головних висновків із виступів Шахтаря у Лізі чемпіонів
Ну, от і все. 'Шахтар' закінчив єврокубкову осінь, і закінчив її не на найвищій ноті, поступившись 'Лейпцигу' з сумнішим рахунком, ніж можна було сподіватися. Terrikon.com підбиває підсумки цього походу, в якому все ж таки було досить приємного і радісного...
Ми отримали набагато більше, ніж розраховували
Це банальна думка, яку під час групового турніру висловлювали вже багато разів. На старті, а точніше – наприкінці серпня, коли команда проходила період складання та проводила товариські матчі, очікування від її майбутнього виступу були, м'яко кажучи, тривожні. Мріяли, як правило, про одне - щоб не надто розгромними виявилися поразки. Та, серпневого зразка, команда не демонструвала ні організації, ні характеру – майже нічого.
Ми не знаємо секрети 'кухні' 'гірників', не можемо точно уявити, як на цьому майже порожньому місці утворився бойовий колектив, здатний виступити набагато краще, ніж група дорогих бразильців у попередньому році. У принципі, за результатами 'Шахтар' цілком вийшов на свій звичайний, середній рівень - наприклад, у сезоні 2019/20 він мав абсолютно такі ж показники (6 очок з перемогою та трьома нічиїми) у групі з 'Манчестер Сіті', 'Аталантою' і загребським 'Динамо', і голів забив стільки ж – 8, а пропустив тоді навіть більше – 13 (зараз 10). Хто про таке мріяв? Хто міг подумати, що в останньому турі 'Шахтар' ще матиме шанс на плей-офф?
Ми отримали менше, ніж могли
Так, саме так і є справа - 'Шахтар', ослаблений відливом легіонерів, відсутністю власного поля, військовим бекграундом, може зараз нарікати на недобір очок. І що найдивовижніше - шкодувати про те, що втратив перемогу у матчі з 'Реалом' (!). Справді, там наша команда вже практично завоювала собі 3 очки - пропустила гол на останніх секундах компенсованого часу. А епічний фейл Данила Сікана, який не потрапив у порожні ворота 'Селтіка'? Адже він, швидше за все, теж позбавив нас перемоги.
Справді, по тому, як складалися матчі, 'Шахтар' міг мати на 3-4 очки більше - і все-таки вийти до плей-офф Ліги чемпіонів. Але думати про це марно - у тому числі, хоча б і тому, що кілька разів доля явно була на боці 'Шахтаря'. Той же 'Селтік' у першому матчі мав набагато більше шансів на перемогу, ніж донецька команда. І те очко цілком можна вважати подарунком долі.
Відбулося народження європейських зірок
Українські футболісти, вихованці 'Шахтаря', у колишній системі мали не надто багато шансів виявити свої таланти. Зараз – зовсім інша справа. Зараз, навпаки, легіонерів можна перерахувати на пальцях однієї руки (і ще залишиться). Українці – кістяк команди, саме їх настрій та зухвалість дозволили команді здійснити її нинішні подвиги.
Маючи більше часу, вони здобули повноцінний шанс заявити про себе в Європі. І деякі скористалися цим на повну силу. Приклад Михайла Мудрика, обговорення трансферу якого вже теоретично ведеться на рівні 100 мільйонів євро – лише найяскравіший. Анатолій Трубін, Георгій Судаков, Олександр Зубков, Валерій Бондар – ці імена в Європі добре запам'ятали. Вони зіграли так, начебто Ліга чемпіонів для них – звичайна робота, а не пригода всього життя.
Успіх може призвести до відтоку
Це неминуче слідство, так було завжди і завжди буде. Чим краще 'Шахтар' виступає в єврокубках, тим сильнішими є атаки на його склад з боку скаутів. Буде диво, якщо Мудрік після зимового трансферного сезону все ще лишиться в команді. Але можливі інші втрати. В останні дні заговорили про конкретний інтерес, який має Роберто Де Дзербі до Миколи Матвієнка. А це - головна людина в нашій обороні, і її відхід у 'Брайтон' поставить перед 'Шахтарем' нові системні завдання.
Але, якщо чесно, нерозв'язними вони вже не здаються. Приклад того, як 'Шахтар' зміг зібрати команду за кілька тижнів переважно зі своїх вихованців, показує, що можуть знайти заміни навіть тим, хто мислився незамінним. І це, можливо, найоптимістичніший підсумок з того, що трапилося з командою цієї осені.
Осінь народила нову концепцію Шахтаря
Ще раз повторимо: ми не знаємо, що і як зробив Ігор Йовічевіч із цими гравцями, як у нього вийшла команда. Але ми бачимо підсумок, і він простий: щоб мати успішний проект, 'Шахтарю' не обов'язково закуповуватися бразильцями під саму зав'язку. Ставши майже повністю українським, 'Шахтар' не став менш успішним, а в деяких аспектах (морально-вольових насамперед) виглядав набагато привабливішим за попередні склади.
Цілком можливо, ми бачимо перелом у світогляді клубу, який через вимушені обставини зрозумів, що опора на власні сили може приносити результат. Це має колосальне значення саме зараз, на тлі війни та усіляких випробувань нації. Осінній досвід 'Шахтаря', таким чином, має ще й надфутбольний зміст. Ми бачимо, як на місці старого 'Шахтаря', який в Україні багатьом був антипатичний через свій космополітизм, виникає щось нове, цікаве у футбольному значенні та корисне – у суспільному. Наступний рік покаже, куди це приведе нас.
