День життя: про психологію матчу Шотландія - Україна

У перший день літа збірна України грає матч, важливішого за якого, можливо, і не було в її історії. Найважчий момент для країни – і поєдинок, у якому можна одразу втратити все. Або все отримати. "Терикон" вивчає психологічні аспекти майбутньої зустрічі...

"У футболі не можна дозволяти собі співчуття", - заявив учора колишній гравець шотландської збірної Чарлі Ніколас. Це стало резонансом на попередній виступ національної легенди Грема Сунеса, який зізнався, що бажає поразки своїй команді: "Я не хотів би бути одним із шотландських гравців, які зіграють цього вечора. Я не знаю, де були б мої емоції. Вони полягають у тому, що важливіше надіслати сигнал про неприйнятність поведінки Росії, ніж сам футбол. Світ повинен об'єднатися і сказати їм це".

Сунес - величезний авторитет у Шотландії, але його позиція, безумовно, не визначатиме те, що сьогодні відбудеться у Глазго. Суть матчу краще вловити за словами капітана нинішньої команди Ендрю Робертсона: "Ми максимально пішли назустріч Україні. Ми дали їм стільки часу на підготовку, скільки їм потрібно. Але тепер на нас чекає бій на футбольному полі, де кожен боротиметься за свою мрію. Ми цілком на боці України і співпереживатимемо їм до і після матчу, але протягом цих 90 або 120 хвилин ми повинні бути готові до спортивної боротьби... Розуміємо, що весь світ хоче перемоги України в цьому матчі. Якби вони грали проти іншої збірної, я теж хотів би цього. Але, на жаль, у них на заваді стоїть моя команда".

Тож у Глазго Україні, безумовно, буде забезпечено співчуття. Але поблажливості чекати не доводиться. І це правильно зі спортивного погляду. З політичної - більш адекватна позиція Сунеса, але майбутній матч домовилися вважати спортивною подією.

Якщо пам'ятаєте, у березні був невеликий рух на користь того, щоб Шотландія та Уельс самоусунулися з нашого шляху, подарувавши путівку на чемпіонат світу. Але жодних практичних результатів це не мало. Проти такого подарунку виступили насамперед українські гравці. Їм не потрібний такий подарунок. Незважаючи на найскладніші обставини, вони хочуть отримати квитки до Катару після чесної спортивної боротьби. І ось нарешті настав той день, коли треба виходити на поле і робити це.

Доля, до речі, начебто благоволить Україні. Зі складу Шотландії вилетіли відразу два ключові захисники - Кіран Тірні з "Арсеналу" та Натан Паттерсон з "Евертона". Особливо чутливою буде втрата Паттерсона, який забезпечував ефективну роботу всього правого флангу. Таким чином, тренеру Стіву Кларку доведеться створювати аварійний оборонний механізм, який може не дати результату, на який він розраховує. Це ще один невеликий практичний бонус для України, яка і так не розглядається букмекерами як безнадійний аутсайдер протистояння.

Розклад тут такий. На перемогу шотландців можна поставити за коефіцієнтом 2.41. Можлива перемога українців оцінюється о 3.62. Нічия має коефіцієнт 3.22. Як бачимо, перевагу все ж таки отримують господарі, але незначне. Таке, наприклад, якби "Реал" приймав на своєму полі "Барселону".

Додатковий елемент психології цього матчу – стадіон, на якому розгорнеться битва. Це - легендарна арена "Хемпден Парк", для шотландського футболу - таке саме культове місце, як "Уемблі" для англійської або "Сан-Сіро" для італійської. Або, скажімо, як львівський стадіон "Україна" – для нашого. У цьому місці господарі поля одержують додатковий імпульс завдяки особливій аурі, яка має цілком матеріальну основу. На "Хемпден Парк" вболівають по-особливому, з подвоєним темпераментом. Тут, на місці багатьох славетних битв, футболісти збірної Шотландії почуваються зобов'язаними зробити неможливе.

Плюс, не забуватимемо – адже не лише для українців цей матч є "матчем життя". Шотландія не з'являлася на фінальних стадіях чемпіонату світу дуже давно - з 1998, майже чверть століття. Для Стіва Кларка, головного тренера господарів поля, за його словами, це буде подія всього його життя. Збірної України він цілком симпатизує, але найбільше у світі хоче поїхати зі своєю командою до Катару. "Я впевнений, що наші трибуни віддадуть належне українцям перед поєдинком, а потім переключать свою увагу на підтримку рідної збірної", - каже він.

Але й для нашого тренера Олександра Петракова матч у Глазго – на особливому життєвому рахунку. Принаймні - "на цьому етапі життя", як він висловився на вчорашній передматчевій прес-конференції. Тренер опинився в унікальній ситуації, коли результат має колосальне значення, а умови – максимально несприятливі, без повноцінної підготовки, з командою, начебто розламаною надвоє: легіонери після закінчення напруженого сезону та представники українських клубів, які не мали нормальної ігрової практики. Як зліпити з цього повноцінну команду – питання.

Але саме це відчуття "загнаності в кут" може надати збірній України додаткового імпульсу. Команда-жертва завжди здатна на надзусилля. Гравці психологічно готові до цього. Їм непросто, вони хвилюються за рідних та країну. І їм легко, бо у разі невдачі їх ніхто не дорікне, бо за них – вся країна, для якої зараз ця перемога – як ковток бальзаму. Сьогоднішній день для України може стати днем ​​життя. І має стати.